Орфографічний словник української мови. 2005.
звихнений — зви/хнутий, а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до звихнути 1), 2). 2) у знач. прикм., перен. Який звихнувся, збочив у житті, поведінці і т. ін … Український тлумачний словник
звихненість — ності, ж. Властивість і стан за знач. звихнений … Український тлумачний словник
звихнутий — див. звихнений … Український тлумачний словник
реституція — Реституція: відновлення [33,XVIII] Раз звихнений порядок морального світу, так само як звихнена рівновага в фізичнім світі, веде до катастрофи, до руїни, що сліпо, без милосердя пожирає злих і добрих, винуватих і невинуватих; відки вийшло… … Толковый украинский словарь
